Районування Карпатського регіону за рівнем розвитку та відмінностями турпродукту сільського зеленого туризму | Реферат
Учебные материалы


Районування Карпатського регіону за рівнем розвитку та відмінностями турпродукту сільського зеленого туризму | Реферат



Карта сайта

Загрузка...
х культур, починаючи з доби неоліту).

• Новий Мізунь — агрорекреаційна зона на базі родовища мінеральних вод, що обслуговує внутрішньо-обласні рекреаційні потоки.

• Осмолода — потенційно найпривабливіший центр пригодницького гірського туризму в Карпатському регіоні. Довкола селища на десятки кілометрів майже відсутні інші населені пункти (крім малих, хутірного типу). Залісненість території понад 98 % . Природні передумови унікально сприятливі для формування поза-конкурентного на ринку Європи гірськотуристичного продукту:

—пригодницько-екстремального експедиційного туризму з набором основних елементів "школи виживання" гребенями важкопрохідних карпатських хребтів Красношир, Хом, Аршиця, Матахів (г. Сивуля, 1818 м), Ґорґан;

—карпатської робінзонади в повній ізоляції від се-лищно-дорожної інфраструктури;

—елітарного ліцензованого мисливського туризму;

—екстремального сплаву бурхливими карпатськими ріками Лімниця, Свіча, Мизунка (основна конкурентна перевага — рідкісна, практично цілковита, незайманість прирічкових ландшафтів уздовж багатокілометрових маршрутів сплаву).

• Манявский водоспад — розташований вище Ма-нявского монастиря, у гірській ущелині. Потрапити туди досить важко, його висота близько 20 м, вода спадає кількома каскадами. Біля підніжжя водоспаду — невелике дрібне озерце, в якому при бажанні можна було б викупатися.

Ворохтинсько-Яремчанський туристичний район (у територіальних межах найбільшого і найпопулярнішого в регіоні Карпатського національного природного парку) — це туристична "столиця" Українських Карпат, що приваблює в середньому 14—17 % сумарного туристичного потоку в Карпатські гори. У районі сконцентровано понад 2/3 гірських туркомплексів Івано-Франківщини. На їх основі формується цілий спектр конкурентних турпродуктів, що поєднують від 2 до 5 видів гірського туризму.

Основою туристичної спеціалізації Ворохтинсько-Яремчанського району є стаціонарна рекреація в екологічно чистому гірському середовищі. Цей турпродукт реалізується у численних туркомплексах і пансіонатах готельного типу з середнім і високим рівнями комфортабельності та сервісу на таких бальнеокліматичних курортах альпійського типу: Яремча, Микуличин, Яблуниця, Ворохта.

Туркомплекси й агропансіонати району пропонують широкий спектр сервісного обслуговування, що включає в себе багату національну кухню, фітобари з коктейлями з карпатських трав, басейн, сауну, солярій, конгрес-зал, обмін валют, інтернет-зв"язок, супутникове телебачення, прокат гірського спорядження.

Стаціонарна рекреація в літньо-осінній період урізноманітнюється насиченою туристично-екскурсійноюпрограмою. На вибір клієнта пропонується до двох десятків різноманітних туристичних походів та екскурсій. Найбільшою популярністю серед гостей Карпатського НПП користуються:

1. Комбіновані автобусно-пішохідні екскурсії:

—у заповідне ядро Карпатського НПП зі сходженням на найвищу вершину Українських Карпат г. Говерлу (2061 м);

—курортами краю з відвіданням дерев"яних гуцульських храмів XVIII—XIX ст. до високогірного Яблуницького перевалу (960 м) з фуршетом у фешенебельному гірському ресторані;

—у середньовічний гірський монастир Манявський скит (1611 р.) з оглядом найатракційніших на Івано-Франківщині руїн Пнівського замку XIV ст.;

—кільцевий маршрут "По Гуцульщині" через Коломию — Косів — Криворівню — Верховину.

2. Пішохідні походи:

—вершинами-двотисячниками Українських Карпат;

—до унікальних Ґорґанського і Свидовецького резерватів;

—сходження екологічними стежками на наймальовничіші вершини НПП: гори Магура, Хом"як, Синяк, Явірник;

—екскурсії до "Скель Довбуша", гірських водоспадів та інших природних і етнографічних атракцій національного парку.

3. Водний сплав р. Прутом на байдарках, каное, плотах.

Третя складова місцевого турпродукту — гірськолижний туризм. За ступенем розрекламованості, масовістю, розвитком інфраструктури, якістю гірських трас Ворохтинсько-Яремчанський туристичний район упродовж багатьох десятиріч залишається лідером на ринку гірськолижного туризму в Карпатському регіоні. В усіх туристичних центрах району створено сучасну інфраструктуру гірськолижного спорту (крісельні та бугельні підйомники, комплекси трамплінів, трамбувальна техніка, під"їзні шляхи з паркінгами, прокат спорядження тощо). До послуг туристів траси різної протяжності й складності, у тому числі для сноуборду, лижного слалому. Рівень європейських стандартів обслуговування забезпечують новозбудовані спортивно-туристичні комплекси, приватні готелі та пансіонати Ворохти, Татарова, Яблуниці.

Серйозним конкурентом великих туркомплексів є сільський зелений туризм, у якому високий рівень комфорту поєднується з домашньою гостинністю сільських родин краю та незабутнім етнографічним колоритом відпочинку в гуцульському селі. Серед основних переваг відпочинку в приватних агрооселях Карпатського НПП треба назвати можливість безперешкодного збору лікарських трав, ягід і грибів у довколишніх лісах, рибальства, набуття навиків власноручного приготування карпатських страв з домашньої сировини, посильну фізичну працю й опанування сільських ремесел (навики сінокосіння, заготівлі дров, розкладання гуцульської ватри, теслярства тощо).

Висококонкурентним потенційним турпродуктом, який у найближчій перспективі може запропонувати асоціація агроосель Карпатського НПП, є транзитний кінний туризм як початкового рівня складності (2-, 5-, 7-денні кінні переходи мальовничим лісистим середньо-гір"ям національного природного парку з ночівлямив комфортабельних агрооселях), так і ускладненими гірськими стежками з елементами робінзонади й екстріму.

Верховинсько-Косівський туристичний район — другий за популярністю й масовістю потоків туристичний район Івано-Франківщини. Район об"єднує два великі туристичні центри: Косів і Верховину ("столиця" етнографічного краю Гуцульщини). Відтак, основною рисою спеціалізації цього району є етнографічний туризм.

Місцевий турпродукт включає у себе такі складові: ознайомлення з традиційною архітектурою та укладом гуцульського життя, екскурсію у найвідоміший у Карпатському регіоні Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Й. Кобринського (нараховує 30 тис. експонатів, занесений до Королівської Енциклопедії Великої Британії як музей світових шедеврів), екскурсії в мальовничі гуцульські поселення Верховину, Косів, Космач, Криворівню з відвіданням краєзнавчих музеїв, шопінг на славнозвісному Косівському ярмарку виробів майстрів художніх промислів.

Інноваційною "родзинкою" етнографічного турпро-дукту в останні роки стали порівняно недорогі авіаподорожі над гуцульськими Карпатами на спортивних літаках приватної косівської фірми.

Стаціонарний рекреаційний турпродукт пропонує бальнеологічно-кліматичний курорт альпійського типу Шешори (оздоровчі туркомплекси з повним пансіоном та цікавим екскурсійним обслуговуванням, а також понад 15 агроосель).

Висококонкурентний турпродукт репрезентує на ринку асоціація агроосель району і Верховини зокрема. Крім стандартного набору послуг сільського зеленого туризму, гостям агроосель пропонується повністю "зануритися" у колоритний світ гуцульського побуту з активною участю туристів у старожитніх обрядах та народно-релігійних святкуваннях із щедрим частуванням та забавами.

У зимовий період на базі спортивно-туристичних комплексів і приватних агроосель етнографічний туризм у Верховині поєднується з гірськолижним.

Серед екотуристичних маршрутів незмінно популярною залишається екологічна стежка ущелиною р. Чорний Черемош між хребтами Чорногори і Гриняв до с. Буркут.

Передгірно-долинна туристична зона Івано-Франківщини не настільки популярна на туристичному ринку Карпатського регіону, в основному через недостатню розрекламованість турпродукту. За географічним принципом у цій зоні виділяють два туристичні райони, що пропонують конкурентний турпродукт: Рогатинсько-Галицький і Снятинсько-Коломийський.

Пріоритетну роль у структурі турпродукту обох районів відіграє історико-культурний туризм. Популярними історико-культурними туристичними центрами передгірної Івано-Франківщини є Галич (національний музей-заповідник "Давній Галич" на місці столиці Галицько-Волинської держави XII—XIV ст. з унікальними музейними зібраннями, давньоруською церквою Св. Пантелеймона XII ст., руїнами Галицького замку, 1367 p.), Рогатин (атракційні дерев"яні храми Св. Богородиці (XIV ст.), Св. Духа (1598 p.), Св. Миколи (1729 p.), костел Св. Миколи (XV ст.) та архітектурний комплекс історичного центру міста), Нижнів (церкви XVIII—XIX ст., млин XIX ст., початок Дністровського каньйону), Тлумач і Снятин (мальовничі архітектурні ансамблі історичних центрів старих прикарпатських містечок).

Прикарпаття на внутрішній і міжнародний туристичний ринок активно просуває фестивальний турпродукт,який в останні роки відзначається дедалі більшою популярністю й масовістю. Лідером у цьому є Івано-Франківськ — найчистіше, найупорядкованіше місто Карпатського регіону з історичною забудовою доби ренесансу та багатьма визначними архітектурними атракціями (ратуша XIX ст., собори XVIII ст., Колегія єзуїтів, пивоварня 1767 р. тощо). Щорічно Івано-Франківськ збирає туристів з усієї України та зарубіжжя на Різдвяний парад вертепів (7—14 січня) та травневий музичний фестиваль "Прикарпатська весна".

Не менш популярним центром етнографічно-фестивального туризму в Карпатському регіоні є древнє місто Коломия (перша згадка у 1240 p.). Серед всесвітньо відомих атракцій міста — Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Й. Кобринського, Музей писанки (у експозиції — 10 тис. писанок з різним орнаментом і технікою розпису), а також міська ратуша (1877 p.), інші архітектурні пам"ятки. Щороку Коломия організовує престижний міжнародний слов"янський фольклорний фестиваль "Коломийка" (серпень) з багатоденною виставкою-ярмарком виробів майстрів карпатських художніх промислів. Не менш популярними серед туристів стали молодіжні "Коломийські забави" з оригінальними театралізованими гуляннями й фольклорними шоу-програмами.

Щодо форм туробслуговування, то на Івано-Франківщині поряд з подальшим розвитком модерних туркомплексів місткістю від 20 до 500 осіб чи не найдинамічніше серед областей України розвивається сільський зелений туризм. Завдяки цьому на національному і міжнародному туристичних ринках регіон має міцні позиції щодо ексклюзивних відпочинкових турів у малих карпатських селах із етнографічно самобутнім бойківським, покутським та гуцульським колоритом.

Чернівецький субрегіон

У Карпатському туристичному регіоні Чернівецька область чітко спеціалізується на екологічному туризмі (зокрема такій його формі, як гірський кінний туризм), мисливському, сільському, етнографічному й фестивальному туризмі, водному туризмі та спелеотуризмі.

Вижницький НПП — це основний осередок екоту-ризму в області. Тут, у межиріччі річок Черемош та Сірет низькогір"ями Буковинських Карпат прокладено пізнавальні екостежки й спортивно-туристичні маршрути різних категорій.

Неабиякої популярності в області набув мисливський туризм, основною організаційною базою якого є державне господарство.

Ліцензоване полювання пропонується українським та іноземним туристам (індивідуалам та групам з 4—5 осіб) на території 24,8 тис. га мисливського господарства, де: 75 % — гори, 25 % — рівнина; 75 % — хвойний ліс, 25 % — буковий і грабовий ліси. Мисливська фауна представлена такими видами: благородний олень, косуля європейська, зубр, дикий кабан, лисиця, заєць. Період полювання: олень — з 15 вересня по 10 жовтня, косуля — зі травня по 30 жовтня, зубр та дикий кабан — цілий рік. Розміщення: у мисливських будинках по 2—3 особи. Оформлення дозволів у МВС України на право ввезення /вивозу мисливської зброї, патронів, ліцензії на полювання, документів на вивіз мисливських трофеїв забезпечує представник мисливського господарства.

Сільський зелений туризм упродовж 1990-х pp. переріс в одну з провідних субгалузей туристичної спеціалізації Буковини.

Структура земельного фонду області найоптимальні-ше відповідає цілям класичного (фермерського) агроту-ризму. З 809,6 тис. га земельного фонду області 473,5 тис. га припадає на сільськогосподарські угіддя, співвідношення яких є доволі збалансованим: 339,2 тис. га ріллі, 25,9 тис. га багаторічних насаджень, 39,3 тис. га сіножатей, 69,1 тис. га пасовищ. Розораність загальної площі сягає 42 % .

У Чернівецькій області функціонує 677 фермерських господарств, у використанні та володінні яких знаходиться 8589 га сільськогосподарських угідь (станом на 2003 р.). Поряд з цим нараховується понад 270,5 тис. приватних підсобних господарств.

Буковина — аграрний праце-надлишковий регіон. Розвиток сільського зеленого туризму варто розцінювати як стратегічний пріоритет подальшого соціально-економічного поступу Чернівецької області. Необхідними при цьому є широкомасштабні промоційні кампанії як на регіональному, так і на загальнодержавному рівні. Чернівецька область добре запезпечена бальнеологічними ресурсами. В області розвідано понад 60 родовищ мінеральних вод сульфатно-сірководневого типу, залізистих вод (з підвищеним вмістом біологічно активного двовалентного заліза), сульфатно-хлоридно-натрієвих, сульфатно-кальцієво-натрієвих і гідрокарбонатно-натрієвих вод. З 15 родовищ здійснюється промисловий розлив столових і лікувальних вод: Буковинська, Брусницька, Кельменчанка, Хрещатик тощо. Особливим попитом користується вода Брусницького родовища, яка містить сірчано-водневі та содові гідрокарбонатно-хлоридно-натрієві компоненти, що визначають її лікувальні властивості.

Насамкінець, класичною "родзинкою" туристичної привабливості Буковини є фестивальний туризм. Саме у Чернівцях започатковано Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики "Червона рута" (перший такого типу і до сьогодні найпрестижніший у державі). У Чернівцях проводиться Міжнародний пісенний конкурс молодих виконавців української естрадної пісні імені Володимира Івасюка, Міжнародний пісенний фестиваль "Доля", щорічний обласний мистецький фестиваль "Візерунки Буковини".

На території Чернівецького субрегіону Карпатського реґіону виділяємо два туристичні райони: Буковинсько-Карпатський та Бессарабсько-подністровський. В основу їх виокремлення покладено, передусім, геопросторово-ландшафтний критерій.

Буковинсько-Карпатський туристичний район охоплює гірські й передгірські Путильський, Вижниць-кий, Сторожинецький, Глибоцький і Герцаївський райони західної частини області. Це основний туристичний район Чернівеччини, де зосереджено близько 65 % її сумарного рекреаційного потенціалу. Галузями спеціалізації району виступають усі види гірського туризму, а також етнічний і пізнавально-екскурсійний туризм.

Туристичним "ядром" Буковинських Карпат є Вижницький НПП (у межах Вижницького адміністративного району). Сільський зелений туризм є однією з традиційних галузей його рекреаційної спеціалізації. Середня щільність залюднення району порівняно невисока — 67 осіб на км2. Кількість сільських населених пунктів становить 34. З них визнаними осередками агроекотуризму є м. Вижниця, с. Виженка, смт Берегомет, с. Долішній Шепіт, с. Вали. Великі перспективи розвитку агрорекреаційного сервісу мають с. Лопупіна і с. Черешенька, в яких відкрито цілющі джерела сульфатних мінеральних вод, а також села Заріччя, Мигове, Вашківці. Господарі гірських агроосель національного парку

щедро забезпечують своїх гостей екологічно чистими продуктами власного господарства: молоком, сиром, яйцями, городиною, хлібом домашньої випічки, а також дарами лісу: грибами, медом, ягодами, лісовими горіхами.

Вижницький район — етнічно чи не найоднорідні-ший район Карпатського реґіону. Серед його населення частка українців становить 98,2 % , інші етноси — менше 2 % . Тутешні буковинці зберігають старожитні народні традиції, багата фольклорно-етнокультурна спадщина краю в усі часи вражала її дослідників та гостей. На території району знаходиться 6 пам"яток археології та 48 пам"яток історії. До послуг гостей відкрито 18 громадських музеїв та музейних кімнат.

Чи не кожне село Вижницького району може похвалитися своїми співочими традиціями та художніми народними промислами (вишивка, виготовлення килимів, обробка деревини, писанкарство). Народні самодіяльні вокально-інструментальні ансамблі танцю "Смеричина" і "Черемшина", самодіяльний народний театр "Ватра" при Вижницькому районному будинку культури та фольклорно-етнографічний колектив "Толока" з с. Банилів перетворилися на всесвітньо відомі "візитні картки" співучої Буковини.

Бессарабсько-Подністровський туристичний район охоплює височинні Кіцманський, Заставнівський, Хотинський, Новоселицький, Кельменецький і Сокирянський райони, що тягнуться широкою (30—50-кіломет-ровою) смугою у північній і східній частинах області. Це економічно найрозвинутіша частина краю із складною багатогалузевою структурою господарства. Тут розташований обласний центр — Чернівці — та інші промислові центри краю. Рекреація і туризм у східній частині Чернівецької області виступають вагомою (проте економічно невизначальною) галуззю її господарської спеціалізації. Основними напрямками розвитку туризму в Бессарабсько-Подністровському туристичному районі виступають пізнавально-екскурсійний, історико-культурний, діловий, пляжно-відпочинковий і активний водний туризм.

За особливостями рельєфу, ландшафтно-кліматичними, етнокультурними й соціально-економічними характеристиками на території Закарпаття доцільно виділити три рекреаційно-туристичні райони:

—Верховинсько-Свалявський туристичний район (межує з Львівщиною), до якого належать Велико-Березнянський, Воловецький, Міжгірський, Перечин-ський і Свалявський райони;

—Полонинсько-Марамороський туристичний район, що об"єднує великі гірські Іршавський, Хустський, Тячівський і Рахівський райони;

—Потиський долинний, економічно найрозвинутіший, що межує з трьома європейськими країнами й об"єднує Ужгородський, Мукачівський, Берегівський і Виноградівський райони.

Відповідно курортна рекреація і туризм у кожному з цих районів мають свої внутрішньорегіональні відмінності, що веде до урізноманітнення турпродукту.

Центральне місце в туристичному комплексі Закарпатської області займає стаціонарна оздоровча рекреація. Вона реалізується через створення висококонкурентного курортного турпродукту, що за оздоровчим ефектом і різноманітністю комплексу послуг майже не поступається кращим курортним стандартам Німеччини,

Угорщини, Польщі. Основою цього турпродукту є стаціонарне комплексне оздоровлення під наглядом кваліфікованого медперсоналу (індивідуальний підхід до кожного клієнта), що включає в себе діагностику захворювань, курс питного лікування, інгаляції мінеральними водами, приймання соляних і термальних ван, лікувальні грязе- і кліматотерапію, спортивно-реабілітаційну медицину в гірськолісових ландшафтах Карпат, дієтичне харчування натуральними екологічно чистими продуктами.

Стаціонарна курортна рекреація доповнюється насиченою екскурсійно-туристичною програмою, зокрема:

—з курортів Верховинсько-Свалявського району організовуються подорожі до Львова, Трускавця, Ужгорода, Мукачівського замку, Хуста (у заповідну Долину нарцисів), у НПП "Сколівські Бескиди", НІШ "Сине-вир" (до високогірного (989 м над рівнем моря) о. Синевир), у центри гірського туризму Воловець і Міжгір"я; пішохідні походи екотуристичними стежками на хребти Полонину Руну (1479 м), Полонину Боржаву тощо;

—з курортів Полонинсько-Марамороського району організовуються подорожі в Ужгород, Сваляву, у Карпатський біосферний резерват та Карпатський НПП, на о. Синевир, у резервати "Свидовецький" і "Зачарована долина", до руїн Довжанського і Бронецького замків, а також пішохідні походи високогірною Рахівщиною до найвищих вершин Українських Карпат;

—з курортів Потиського долинного району організовуються екскурсії в Ужгород (відвідування театрів, музеїв, винних барів), Мукачеве (замок "Паланок"), Сваляву, Хуст (у заповідну Долину нарцисів), у НПП "Синевир", у підземні лабіринти давніх солекопалень, Музей історії солерудника і до Соляних озер курорту

Солотвино, а також транскордонні 1—2-денні тури, що знайомлять з життям і культурою Українсько-Румунсько-Угорсько-Словацько-Польського прикордоння.

Ще однією галуззю спеціалізації туристичного комплексу Закарпаття є гірський туризм. В області створено інфраструктуру для активного розвитку як зимових, так і літніх видів гірського туризму.

На туристичному ринку України Закарпаття є лідером щодо створення та обсягів реалізації гірськолижного турпродукту. Завдяки унікальним гірськокліматичним умовам період його реалізації триває з кінця листопада до середини березня. Підприємства найбільшої в регіоні асоціації пропонують клієнтам на вибір 29 гірськолижних трас різних категорій складності протяжністю від 200 м до 1400 м метрів.

Гірськолижний турпродукт кращих стандартів якості реалізують туркомплекси Закарпаття, а також десятки агросадиб краю, розташовані поряд з гірськолижними витягами.

Традиційним для області є екскурсійно-пізнавальний туризм. Найбільшою популярністю серед українських туристів користуються тури:

• У древній Ужгород — місто, яке поряд зі Львовом, Чернівцями і Кам"янцем-Подільським відносять до одного з наймальовничіших туристичних центрів заходу України. Столиця краю приваблює туристів міським замком з унікальними музейними експозиціями, Кафедральним собором (1646 p.), Ратушею та архітектурним ансамблем історичного центру міста.

• Замками в Ужгороді та Мукачеві з багатими музейними експозиціями та величними руїнами замків Закарпаття, збудованих на місці давньослов"янських городищ IX—XII ст.: Невицького, Середнянського (руїни

лицарського замку тамплієрів, XIII ст.), Виноградівського ("Канків", 1307p.), Королевського ("Нялаб", 1315 p.), Хустського, Мужіївського, Квасівського.

• Старожитніми пам"ятками сакральної архітектури горян XVII—XVIII ст. (дерев"яні, збудовані без жодного цвяшка храми і дзвіниці з унікальними давньо-слов"янськими різьбленнями та орнаментами).

• У біосферні резервати та національні природні парки краю.

Дедалі більшої популярності у Закарпатській області набуває етнографічно-фестивальний туризм, який часто поєднується із винним та екзотичним туризмом. Основним осередком етнографічно-фестивального туризму є високогірна Рахівщина з багатими традиціями горян-гуцулів. Об"єктами туристичного притягання виступають тут багатолюдні народні фестивалі гуцульського мистецтва, ярмарки виробів гуцульських умільців, свята "Гуцульська бриндзя", "Проводи вівчарів на полонину", паради різдвяних вертепів та інші цікаві фольклорно-обрядові музично-танцювальні дійства.

Окреме місце посідають славнозвісні винні фестивалі в Мукачеві на Різдвяні свята та Міжнародний винний фестиваль у м. Берегово, де представляють близько 100 різновидів вин. Винні фестивалі супроводжуються народними гуляннями, виставкою-ярмарком закарпатських вин й іншими культурно-розважальними заходами для туристів. Усі відвідувачі можуть не тільки спробувати, але й купити напій, що припав їм до вподоби, а також послухати поради фахівців про приправи та закуски до вин та про їх лікувальні властивості.

Високоперспективним потенційним турпродуктом, що може сформуватися на основі ланцюгів гірських баз і туркомплексів Закарпаття, є транскордонний кінний туризм з прокладанням багатоденних маршрутів різної протяжності та категорії складності Карпатською гірською системою з Польщі через Закарпаття до Румунії (Південні Карпати). З 2000 р. на багатьох приватних туркомплексах області започатковано роботу зі створення інфраструктури кінного туризму (навчання верховій їзді, прокат породистих коней, маркування радіальних кінно-туристичних маршрутів тощо).

Неабияку інвестиційну привабливість має відродження на Закарпатті інфраструктури міжнародного мисливського туризму. При цьому акцентується увага на пошуку закордонних інвестицій для реалізації конкретних цільових проектів будівництва в гірськолісових ландшафтах Карпат невеликих висококомфортабельних мисливських будинків закритого типу та супутньої інфраструктури для обслуговування заможних європейських туристів та VIP-персон (ліцензоване полювання на європейського оленя, вепра, рись, вовка з подальшою обробкою (консервування, вичинка шкіри, муміфікація тощо) і транспортуванням здобичі у місце постійного проживання клієнта).

Високоприбутковим турпродуктом, потенціал якого туркомплексами області освоєно менше ніж на 5—10 % , є також водний туризм — сплав гірськими річками на байдарках, каное, плотах (рафтинг). Гірський сплав у Закарпатті практикується на локальних ділянках річок Біла Тиса, Чорна Тиса, Теребля, Тересва, Ріка, Боржава тощо поблизу престижних санаторіїв і туркомплексів.

Щодо форм туробслуговування, то у Закарпатті, поряд з подальшим розвитком модерних туркомплексів місткістю від 20 до 500 осіб, найдинамічніше серед областей України розвивається сільський зелений туризм. Адже 62 % населення області проживає в сільській місцевості. Найбільш динамічно сільський екотуризм розвивається у традиційних туристичних зонах: Рахівщині(смт Ясіня, с. Кваси), Великоберезнянщині (с. Вишка, с. Ужок), Міжгірщині (с. Пилипець), Свалявщині, Бе-регівщині.

У восьми районах області зареєстровано районні осередки Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні чи інші громадські об"єднання, що надають пріоритет підтримці цього виду діяльності. Отже, на національному і міжнародному туристичних ринках реґіон посідає дедалі міцніші позиції щодо ексклюзивних відпочинкових турів у малих карпатських селах з етнографічно самобутнім бойківським та гуцульським колоритом.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про ліцензування певних видів діяльності" від 1.06.2000 р. № 1775-ІП // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36.— С. 299.

2. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — С.170.

3. Закон України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 p. № 742-IV.

4. Закон України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15 лютого 1995 р. № 56/95-ВР.

5. Закон України "Про туризм" від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — №31. — С. 242.

6. Про внесення змін до Закону України "Про туризм" // Урядовий кур"єр. — 2003. — № 244. — С. 15—19.

7. Андрущак В. І., Приказка В. М., СлюсаренкоА. О. Сільський зелений туризм на Буковині // Туризм у XXI столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. — К.: Знання України, 2002. — С. 472—476.

8. Барроу К., Барроу П., Браун Р. Бізнес-план: Практ. посіб. / Пер. з англ. — К.: Знання, 2002. — 285 с.

9. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. — К.: Київ, ун-т, 2001. — 395 с.

10. Белявский И.К. Маркетинговое исследование: информация, анализ, прогноз: Учеб. пособ. — М.: Фи-нансьі и статистика, 2001. — 320 с.

11. Берсуцкий Я. Г., Безверхая О. В. Государственное регулирование малого бизнеса (опьіт и проблеми). — Донецк, 1997.

12. Биржаков М.Б. Введение в туризм. — СПб.: Герда, 2003. — 320 с.

13. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. — К.: Знання; КОО, 2001. — 277 с.

14. Вачевський М. В., Скотний В. Г. Маркетинг в сферах послуг. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 232 с.

15. Гетьман В. І. Екотуризм чи екологічний туризм: теорія і реальність // Рідна природа. — 2002. — № 3. — С. 24—29.

16. Гібсон Пітер. Найкраща книжка про збут і маркетинг / Пер. з англ. — Л.: Сейбр-Світло, 1996. — 208 с.

17. Горбилева З.М. Зкономика туризма: Учеб. по-соб. — Мн: БГ9У, 2004. — 478 с.

18. Горішевський П. В., Васильєв В. П., Зінько Ю. В. Сільський зелений туризм: організація гостинності на селі: Підручник. — Івано-Франківськ: Місто-Н, 2003. — 158 с.

19. Гринів Л., Мацола В. Розвиток рекреаційного підприємництва в Українських Карпатах // Проблеми регіональної політики: 36. наук. пр. / Ін-т регіональних досліджень. — Л., 1995. — С. 109—118.

20. Долішній М. І., Козоріз М.А., Мікловда В. П. та ін. Підприємництво в Україні: проблеми становлення і перспективи розвитку. — Ужгород: Карпати, 1997. — 363 с.

21. Дурович А. Реклама в туризме. Учеб. пособ. — Мн.: БГЗУ, 2001. — 192 с.

22. Євдокименко В. К. Регіональна політика розвитку туризму (Методологія формування, механізм реалізації). — Чернівці: Прут, 1996. — 288 с.

23. Євдокименко В.К., Садова У. Я., Шевчук Л.Т. Соціальна інфраструктура Карпатського реґіону: пошук перспектив розвитку. — Чернівці: Прут, 1995. — 80 с.

24. Зіемеле Астана. Аналіз сучасного стану та перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні// Туризм сільський зелений. — 2004. — № 1. — С. 8—13.

25. Зінько М., Кінаш Г., Дідик Я. та ін. Ще раз про сільський туризм, агротуризм, екотуризм і зелений туризм // Туризм сільський зелений (спецвипуск) —

2002. — № 2. — С. 2—7.

26. Зінько Ю.В. Організаційно-господарські аспекти розвитку сільського туризму в Карпатському регіоні // Аграрний екологічний туризм в країнах Центральної та Східної Європи: Матеріали І міжнар. наук.-практ. семінару (м. Стрий, 2004 p.). — Стрий, 2004. — С. 38—43.

27. Зінько Ю. В. Шанси і загрози розвитку сільського туризму в Україні // Матеріали конференції "Відпочинок у сільській місцевості в Україні в XXI столітті: проблеми та перспективи". — Переяслав-Хмельниць-кий, 2000. — С. 34—36.

28. Зорин И.В., Квартальнов В. А. Знциклопедия туризма: Справочник. — М.: Финансьі и статистика, 2000. — 368 с.

29. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посіб. — Чернівці: Зелена Буковина,

2003. — 312 с.

30. Косенко В. М. Трансформація організаційної структури функціонування сільського зеленого туризму // Матеріали конференції "Відпочинок в сільській місцевості в Україні в XXI столітті: проблеми та перспективи". — Переяслав-Хмельницький, 2000. — С. 30—32.

......

Страницы: 1 | [2] |



edu 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная