Старість як соціальна проблема | Реферат
Учебные материалы


Старість як соціальна проблема | Реферат



Карта сайта

Загрузка...

1. Проблеми старих людей.

2. Концептуальні погляди Організації Об"єднаних Націй на місце і роль людей літнього і старого віку в суспільстві.

3. Стратегія соціальної політики щодо організації соціальної роботи зі старими людьми.

1. Проблеми старих людей.

Старіння населення є однієї з глобальних проблем сучасного світу. Відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров"я до літнього віку відноситься населення у віці від 60 до 74, до старого – від 75 до 89 років, а до довгожителів — 90 років і більше. Соціологи називають ці періоди людського життя «третім віком», і демографи вводять поняття «третього» (60-75 років) і «четвертого» (понад 75 років) віків.

У 2004 році населення світу досягло порядку 6,2 млрд. людей, а вік кожного десятого землянина досягнув 60 років і більше. За прогнозами ООН до 2025 року населення світу зросте в порівнянні з 1950 роком у три рази, а чисельність людей літнього віку — у 6 разів, у той час як число старих людей (старших 80 років) збільшиться в 10 разів.

Наслідки старіння суспільства є предметом вивчення багатьох фахівців і суспільних діячів — учених, практиків, політиків, економістів, соціологів.

Багато хто з них задаються питанням: на які ж сфери життєдіяльності суспільства вплине процес його старіння, які будуть наслідки для соціального розвитку?

Насамперед, цілком очевидно, що вони будуть носити різносторонній характер і відіб"ються на всіх процесах, зв"язаних із соціальним розвитком суспільства.

Геронтолог К. Вінтор виділяє наступні стереотипні погляди на старих людей:

1) усі старі схожі один на одного;

2) люди старого віку соціально ізольовані;

3) більшість з них має слабке здоров"я;

4) звільнення з роботи породжує більше проблем для чоловіків, ніж для жінок;

5) більшість старих людей ізольовані від своїх родин;

6) розумові якості з віком погіршуються.

Вчені виділяють чотири групи проблем, що спричиняють старінню сучасного суспільства.

По-перше, це демографічні та макроекономічні наслідки, яким властиві такі характеристики, як:

- показник народжуваності;

- розподіл матеріальних ресурсів між представниками різних поколінь;

- відношення до колективної відповідальності за забезпечення відповідних стандартів і якість життя літніх людей-пенсіонерів;

- рівень продуктивності праці.

По-друге, відбудуться істотні зміни в сфері соціальних відносин:

- у структурі сімейно-родинних відносин;

- у системі підтримки один одного різних поколінь;

- у характері вибору майбутньої професії;

- у структурі потенційної зайнятості.

По-третє, зміна демографічної структури відіб"ється на ринку праці:

- зміниться співвідношення між розумовою та фізичною працею і відношення суспільства до трудової діяльності;

- виникне необхідність перекваліфікації людей літнього віку;

- виникне питання про професійну орієнтацію людей літнього віку;

- зміняться пропорції зайнятості серед жінок і чоловіків, оскільки жінок літнього віку значно більше, ніж чоловіків;

- зміниться соціальний характер проблеми безробіття і будуть потрібні нові підходи до її вирішення;

- зміняться вікові границі виходу на пенсію.

По-четверте, зміни торкнуться функціональних здібностей і стану здоров"я людей літнього віку, зокрема:

- розширяться можливості людей літнього віку функціонально утримувати набуті знання, навички й уміння, а також можливості опановувати новими областями фундаментальних і прикладних наук, новими професійними знаннями;

- люди літнього віку стануть необхідним ресурсом на ринку праці і життєдіяльності суспільства як на макро-, так і на мікрорівнях;

- зміняться потреби у догляді за людьми літнього віку й у споживанні соціальних послуг;

- відбудуться серйозні зміни, зв"язані з інтенсивністю, ефективністю і результативністю медичного і соціального обслуговування людей літнього віку.

Очевидно, що це лише неповний перелік об"єктивних змін у житті суспільства. До них варто додати і широку гаму суб"єктивних факторів, що, безумовно, змінять і внутрішній світ людини, представника будь-якого покоління, що населяє «суспільство літніх».

Інша група вчених, навпаки, вважає, що наявність людей літнього віку може стати фактором розвитку сучасного суспільства. Підкреслюється необхідність зміни життєвого курсу в старіючому суспільстві — і перш за все за рахунок збільшення різноманітних соціальних ролей і видів соціальної активності як за рахунок трудових, так і за рахунок політичних, суспільних та ін.

Проведені дослідження «соціальних установок людей літнього та старого віку» виявили такі проблеми людей даного віку:

- фрустрація свідомості (психологічний стан зростаючого емоційно–вольового напруження, що перешкоджає меті), перевага песимістичних поглядів на життєві перспективи;

- негативне ставлення до нинішньої влади («раніше життя було краще»);

- високий рівень суб"єктивного інтересу до політики держави і низька оцінка можливості впливати на неї;

- незадоволеність життям;

- наявність занижених стандартів життя: бідність, маргінальність сприймаються як дійсність.

Цій категорії людей властива висока прихильність загальним і груповим нормам, традиціям, висока оцінка почуття обов’язку, самопожертви і байдуже відношення до матеріальних цінностей.

Можливості та здібності людей літнього віку приносити матеріальні і духовні блага суспільству і тим більше стати визначеним фактором його розвитку залежать від того, чи готове суспільство змінити стереотипне відношення до людей літнього віку і соціально захистити їх.

Розглянемо психосоматичні особливості людей літнього та старого віку. У старості відбуваються визначені зміни в організмі людини, знижується енергетичний потенціал, зменшується кількість води, солей і мікроелементів, погіршується кисневий обмін і кровопостачання мозку, а також спостерігається ряд інших несприятливих фізіологічних явищ. Виникає підвищена психологічна стомлюваність, сповільненість сприйняття, реакції і мислення, погіршується пам"ять, слабшає мотивація діяльності; помітні зміни в емоційній сфері: зосередженість на своїх інтересах, уразливість, підозрілість і т.ін.

Фізіологічні й психологічні зміни відбуваються на основі змін соціального статусу особистості, зв"язаної з обмеженням чи припиненням трудової діяльності, трансформацією способу життя і спілкування. Вихід на пенсію є важким іспитом особливо для тих, чия трудова діяльність високо цінувалася, була творчо активною.

Практика показує, що розриви з трудовою діяльністю в ряді випадків негативно позначається на життєвому тонусі, стані здоров"я і психіці людей. Самопочуття людей літнього віку багато в чому визначається і відносинами, що склалися в родині.

Рівень захворюваності в людей літнього віку в 2 рази, а в старечому віці – у 6 разів вище, ніж в людей молодого віку. Накопичуються хронічні захворювання з тенденцією до поступового прогресування і інвалідизації. Негативні наслідки для підтримки сприятливого самопочуття мають порушення екологічної рівноваги, що в першу чергу виявляється в зниженні якості питної води й атмосферного повітря.

Порушення здоров"я людей літнього віку не можуть у повному обсязі компенсуватися соціальними мірами, тому що резерви їхнього здоров"я в значній мірі виснажені. Приймаючи в увагу, що суспільне здоров"я є характеристикою якості, структури і динаміки індивідуального здоров"я, незадовільний стан здоров"я людей літнього віку виступає як дестабілізуючий фактор соціальних відносин.

2. Концептуальні погляди Організації Об"єднаних Націй на місце і роль людей літнього віку в суспільстві.

Концептуальні погляди Організації Об"єднаних Націй на місце і роль людей літнього і старого віку відображені в Принципах ООН у стосовно літніх людей, прийнятих Генеральною Асамблеєю в 1991р. Ці принципи передбачають забезпечення літніх громадян:

- продуктами, житлом, одягом і медичним обслуговуванням; можливістю займатися діяльністю, що приносить дохід, жити в безпечних умовах;

- доглядом і турботою з боку родини і громади, забезпечення медичним обслуговуванням з метою підтримки чи відновлення оптимального рівня фізичного, психічного й емоційного добробуту та попередження захворювань; можливістю одержувати соціальні й правові послуги;

- можливістю всебічної реалізації свого потенціалу, тобто доступу до суспільних цінностей в області освіти, культури, духовного життя і відпочинку;

- можливістю вести гідний і безпечний спосіб життя.

Люди старшого віку розглядаються світовим співтовариством як позитивний фактор, а не як тягар. Сучасне розуміння старіння з"єднує ідеї повноправної участі літніх і старих людей у житті суспільства і турботи про них.

Стратегія ООН стосовно старіння до 2001 року прагматична і спрямована на пошук шляхів ефективного використання існуючих структур, процедур і ресурсів. У документах цієї організації підкреслюється пріоритетна роль національних дій у зв"язку з проблемою старіння населення, проведених з урахуванням особливостей національних культур і умов.

Стратегія міжнародного співтовариства відображена в Міжнародному плані дій із проблем старіння (1982 р.), у матеріалах Всесвітньої конференції з проблем старіння (1952р.) і Глобальних цілях із проблем старіння до 2001 року, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 р. Особливі інтереси людей літнього віку знайшли відображення в конвенціях і рекомендаціях Міжнародної Організації Праці (МОП):

- про мінімальні норми соціального забезпечення і встановлення прожиткового мінімуму (1952 р.);

- про основні цілі та норми соціальної політики (1962р.);

- про професійну орієнтацію і професійну підготовку в області розвитку людських ресурсів (1975 р.);

- про літніх працюючих (1980 р.).

У заключних документах (Декларації і Програмі дій) Всесвітньої зустрічі на вищому рівні в інтересах соціального розвитку, що проходила в Копенгагені 6-12 березня 1995 р., голови держав і урядів узяли на себе зобов"язання забезпечення більш сприятливих умов для людей літнього віку як однієї з основних цілей стійкого соціального розвитку, а також прояв особливої уваги до їх потреб.

3. Стратегія соціальної політики щодо організації соціальної роботи зі старими людьми.

Стратегія соціальної політики щодо організації соціальної роботи з людьми літнього віку складається з трьох елементів: селекції, оптимізації і компенсації.

Селекція (чи добір) має на увазі пошук основних, стратегічно важливих складових елементів життєдіяльності літньої людини, що були втрачені в зв"язку з віком.

Мова йде про те, щоб індивідуальні запити були приведені у відповідність з реальною дійсністю, що дозволило б індивіду випробувати почуття задоволення і контролювати своє повсякденне життя.

Оптимізація полягає в тім, що літня людина при сприянні кваліфікованого фахівця із соціальної роботи знаходить для себе нові резервні можливості, оптимізує своє життя як у кількісному, так і в якісному аспектах.

Компенсація складається в створенні додаткових джерел, що компенсують вікову обмеженість в адаптаційному процесі, у використанні нових сучасних технік і технологій, що поліпшують пам"ять, що компенсують втрату слуху, зору і т.д.

Таким чином, прийняття подібної стратегії соціальної практики щодо людей літнього віку, покращить результативність і суспільну корисність зростаючого числа літнього населення. Мова тоді може йти тільки про те, як і наскільки буде діяти фактор розвитку суспільства за рахунок його літніх членів. Однак першим і визначальним показником розвитку суспільства стане не кількість, а якість.

Людям літнього віку властиво мати багато якостей, схожих з представниками інших поколінь. Але в літніх є одне, якого немає і не може бути в інших. Це – мудрість життя, знання.

Саме мудрість, властива людині, яка прожила досить довго на цій землі, може бути наймогутнішим стимулом і фактором розвитку суспільства. А в суспільстві літніх ця індивідуальна мудрість, зведена в колективну, зростає багаторазово, додавши соціальному розвитку суспільства нові якісні характеристики. Адже мудрість – це не тільки економіка, а політика, етика, моральність. Це творення нового світу – світу без воєн і насильства, світу розуму і справедливості. Це – нова якість соціального розвитку — єдності розвитку суспільства і розвитку самої людини. Тоді, мабуть, стануть дійсною реальністю пророчі слова давньоримського політичного діяча і філософа Марка Туллия Цицерона про те, що міць людського розуму зможе перемогти старіючу плоть!

Соціальний захист людей літнього віку має величезне значення у функціонуванні всього господарського механізму суспільства, тому Уряд України зацікавлений у зм"якшенні наслідків наростаючого старіння населення.

Основними цілями соціальної політики України в області соціального захисту людей літнього віку є:

- сприяння безумовному дотриманню конституційних прав і законних інтересів літніх громадян, у тому числі права на соціальне забезпечення;

- сприяння забезпеченню людської гідності людей літнього віку, утвердженню їх суспільно значимої ролі в соціальному розвитку;

- забезпечення оптимального рівня індивідуальної адаптації людей літнього віку до життєдіяльності в нових соціально-економічних умовах;

- надання необхідної соціальної допомоги і гарантованого соціального обслуговування, що сприяють створенню і підтримці умов для повноцінного життя в старості;

- участь у формуванні суспільного консенсусу щодо положення і проблем людей літнього віку;

- сприяння залученню додаткових інвестицій для фінансування заходів щодо соціального обслуговування людей літнього віку, спираючись на ініціативу громадськості, використовуючи участь недержавних структур.

В основу технології соціальної роботи з літніми людьми повинні бути покладені наступні вимоги:

- попередження причин, що породжують проблеми людей літнього віку;

- сприяння практичної реалізації прав і законних інтересів, забезпеченню можливості самовираження літніх громадян і попередження усунення їх від активного життя;

- дотримання рівності та можливостей літніх громадян в одержанні соціальної допомоги і послуг;

- диференціація підходів до вирішення проблем різних груп людей літнього віку на основі врахування факторів соціального ризику, що впливають на їхнє положення;

- виявлення індивідуальних потреб літніх громадян у соціальній допомозі й обслуговуванні;

- адресність при наданні соціальних послуг із пріоритетом сприяння літнім громадянам у ситуаціях, що загрожують їхньому здоров"ю і життю;

- використання нових технологій соціальної роботи, спрямованої на задоволення потреб людей літнього віку;

- орієнтація на розвиток самодопомоги і взаємопідтримки людей літнього віку;

- забезпечення інформованості літніх громадян, як і всього населення, про можливості соціальної допомоги і послуг.

Єдність концептуальних підходів і погодженість цілей і принципів соціального захисту літніх на всіх рівнях соціального управління повинні сприяти одержанню відчутних результатів соціального обслуговування. Однак це не обмежує прояву самостійності територіальних органів соціального захисту населення, що мають можливість детально враховувати соціально-економічний, соціальний і соціокультурний контекст конкретного регіону чи місцевості. Територіальним органам соціального захисту населення даються реальні можливості оптимального й оперативного реагування на зміни положення людей «третього віку».

У технології соціального обслуговування населення України виділяються три основних напрямки соціального захисту людей літнього віку:

- пенсійне забезпечення;

- система пільг і переваг людям літнього віку;

- соціальне обслуговування людей літнього віку в стандартних і нестандартних умовах.

Література:

1. Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.

2. Головатый Н.Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.

3. Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.

4. Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр «Академия», 2002.

5. Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.

6. Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.

7. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.



edu 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная